ТАКЕ ТУРНІРНЕ СХОДЖЕННЯ ПІД ПРОВОДОМ ВАДИМА ЛАЗОРЕНКА ЗДІЙСНИЛА ЗА КІЛЬКА МІСЯЦІВ "ЄДНІСТЬ"

Самобутня команда з Плисок почала здавати позиції ще минулого сезону. На початку нинішнього футбольного року вона опинилася на самісінькому дні турнірної таблиці, після чого стало зрозуміло: кардинальні зміни назріли. Тож у колективі з 'явився досвідчений наставник Вадим Лазоренко, відомий за плідною працею в елітному "Арсеналі". Тепер справи поступово пішли вгору, і на проміжному фініші "Єдність" посіла перспективну восьму позицію з п'ятиочко-вим відставанням од гросмейстерської п'ятої, а тренер отримав можливість розробити стратегію подальшого розвитку команди.

"ХОФФЕНХАИМ" ЯК ЗРАЗОК ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

— Упродовж кількох місяців я був безробітним, тому й пропозиція з Плисок виявилася доречною, — пригадує Вадим Лазоренко. — Попри будь-які застереження, тренер має працювати! Бо наша професія схожа на фах хірурга: відсутність повноцінної практики негативно позначається на класі й провокує деграда-ційний процес у творчості. А після зустрічі з віце-президентом клубу Гаврильченком остаточно розвіялися й можливі сумніви: "Єдність" прагне розвиватися, що для футбольного фахівця, либонь, найважливіше. Плиски вже формують насправді сучасну навчально-тренувальну базу, дбають про відповідне освітлення на стадіоні, планують облаштувати там інформаційне табло... Максимум уваги приділяється й власне команді. Зокрема, дублюючий склад, який регулярно задія-ний в аматорських змаганнях, має стати основою так званої футбольної піраміди, яка братиме початок з організованих дитячих колективів, а вершиною в ній буде представницька професіональна дружина. Звісно, пасти задніх у друголіговому національному турнірі за такої постановки справи грішно, але головна команда застряла в підвалі турнірної таблиці, і цей факт неабияк занепокоїв керівництво клубу. Саме за таких обставин я й почав співпрацю з "Єдністю": відчуваючи, з одного боку, величезний тягар відповідальності, а з другого — всіляку підтримку клубних очільників, які вважають яскравим зразком для наслідування скромний провінційний "Хоффенхайм" — порушника спокою в цьогорічній німецькій бундеслізі.

справедливість

як основа здорової

співпраці

— Ближче знайомство з "Єдністю", зрозуміло, оптимізму не примножило: разом із моїм попередником з команди пішли дванадцять гравців. А замінити їх упродовж турніру зазвичай насправді складно. Не тільки тому, що хороших незаангажованих футболістів обмаль: поспіх ніколи не був надійним помічником у доборі кадрів. Я вирішив узяти паузу і обмежився лише найнео-бхіднішим поповненням. Мова про досвідченого воротаря Галі-гузова, вінгера Іванова та 17-річного універсала Бутрака, присутність якого в основному складі важлива з огляду на регламентні зобов'язання клубу перед лігою. З керівництвом ми зійшлися в основному: нецікаво просто здобувати перемоги будь-якою ціною, а от цілеспрямована робота на перспективу є насправді пріоритетною для "Єдності". Не скажу, що конче потрібне порозуміння з футболістами виникло легко та швидко. Однак ми з ними таки по-справжньому порозумілися, бо гравці переконалися: при Ла-зоренкові на поле виходить тільки той, хто добре проявив себе на тренуваннях і повною мірою готовий до чергових турнірних випробувань. Справедливість в співпраці — вельми важливий, а можливо, взагалі вирішальний фактор, я знаю про це не з чужих слів — і як колишній футболіст, і як тренер. А з керівництвом клубу ми домовилися просто: співпрацюємо на основі джентльменської угоди до зими, а далі — судячи з результату.

ПСИХОЛОГІЯ ЯК РУШІЙ КОМАНДНОГО ПРОГРЕСУ — Моїм безпосереднім помічником став Олег Фамулевич, свого часу футбольний воротар, а потім — один з тренерів "Фенік-са-Іллічівця". Спільно й обрали план найближчих дій. Було зрозуміло: футболісти мали різний стан фізичної готовності й загальні для всіх очевидні психологічні проблеми. Що не кажіть, а тягар поразок і справді найважчий: з часом опиняєшся в такій психологічній ямі, що мимохіть опускаєш руки. Тому максимум уваги ми приділили саме психології. Прагнули переконати колектив на конкретних зразках, що ми не гірше конкурентів, а в чомусь навіть переважаємо їх. Розмовляли з кожним гравцем окремо, наполегливо наголошували: ми не тільки можемо, а й повинні вигравати! Натомість фізику і тактику, що називається, підтягували безпосередньо по ходу турніру... І не прогадали: поступово команда набувала впевненості й виходила на потрібний рівень ігрової готовності. Звісно, результати не прийшли водночас. Траплялися й прикрі збої, як-от у Коростені, де в "Єдності" відверто не заладилася гра — далася взнаки та ж таки психологія. Зате були й цілі турнірні відрізки хорошої гри, підкріпленої й бажаними очковими здобутками. "Арсенал", вінницька "Нива", "Верес" і "Рось" — матчі з цими командами запам'яталися, зокрема, тим, що ми відзначилися в них голами під завісу. А це вже характер! Як на мене, в "Єдності" ближче до проміжного фінішу таки намітилися контури хорошого і дружного колективу, і саме це ми розцінюємо як перший і на цей період основний свій фаховий здобуток. Не підвели мене й запрошені футболісти: Галігу-зов відзначився стабільністю на останньому рубежі, а Іванов — трьома голами й кількома результативними передачами. Хоча всім було зрозуміло: без виваженої позиції та рішучості клубного керівництва жодних зрушень на краще досягти не вдалося б нізащо і нікому.

ЕВОЛЮЦІЯ ЯК СПОСІБ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО

РУХУ ВПЕРЕД — Приймаючи "Єдність", я не планував революційних змін. А для себе визначився з таким основним завданням: усі зусилля спрямовую на створення насправді конкурентоспроможного колективу — отже, працюю на перспективу, однак уже цьогоріч мушу за будь-яких умов закріпитися з командою в чільному десятку турнірної таблиці. Зважаючи на це, сходження з останнього місця на восьме варто сприймати як етап у роботі — і не більше. Після осіннього циклу ми з керівництвом клубу дійшли висновку: співпраця триватиме й надалі, але з урахуванням уроків минулого турнірного маршу. Очевидно, що деякі тактичні позиції в основній команді вимагають кадрового підсилення. Однак у будь-якому разі ми зробимо ставку на молодь, зокрема — на вихованців обласного футболу. Бо лише так можна створити воістину перспективну, сильну і глибоко патріотичну команду Чернігівського краю. Футболісти повернуться з відпустки після Новорічних свят. Плануємо взяти участь в традиційному Меморіалі Макарова в столичному регіоні, провести два повноцінні навчально-тренувальні збори... Щодо власне другої ліги. Мені здається, що наостанок її рівень дещо знизився. Хоча в нашій групі склад учасників рівніший, а три-чотири колективи по праву мають статус і потенціал амбітних фаворитів. Як на мене, найорганізованіша з-поміж них — "Нива" з Тернополя. Надійним фундаментом відзначається черкаський "Дніпро", звично сильним є столичний ЦСКА... Не беруся стверджувати, хто з них обов'язково підвищиться в ранзі за підсумками цього сезону, а хто — за рік або за два, однак їхні турнірні перспективи й справді достатньо чіткі. Щиро вірю, що вже найближчим часом до когорти найкращих неодмінно долучиться "Єдність". Передумови для цього створено клубом, а я докладу максимум зусиль задля матеріалізації наших планів і мрій.