Що тут казати: команда у другій лізі, і впевненості в тому, що в найближчому майбутньому вона підніматиметься рангом вище, немає. Але команда існує, бореться і сподівається на світле майбутнє. Після спілкування із головним тренером армійців Андрієм Зав'яловим часткою оптимізму надихнувся і я. Адже ставити хрест на команді, яка практично виховала таких футболістів, як Тарас Михалик, Олександр Піхур, Олександр Косирін та багато—багато інших, яка на моїх очах на напіврозваленому стадіоні на Повітрофлотському боролася в Кубку УЕФА з "Брюгге", не варто.

—   Андрію  Олександровичу, виліт ЦСКА ао другої ліги не став для багатьох його шанувальників несподіванкою, але моральним ударом,  безумовно,  став. Скажіть, як вам було готуватися до нового сезону, знаючи, що ви перебуваєте вже рангом нижче?

— Ну, почнемо, мабуть, із того, що на той час ми всі до кінця не знали чи буде взагалі у нас команда, чи припинить вона існування. Тому сам факт потрапляння до другої ліги особливо не засмучував. Втішені були вже тим, що команда заявилась і буде грати. Якісь локальні перепони нікого не лякали, адже всі вірили і вірять у наш дух.

— А яке завдання керівництво поставило перед початком сезону?

— Вихід до першої ліги.

— Це завдання під час сезону якось коригувалось?

—  Ні, воно залишилося таким самим - ми до останнього туру прагнутимемо потрапити до першої ліги!

—  Але як можна ставити перед собою подібні завдання, коли команда просто сама по собі, і таке враження, що вона нікому не потрібна?!

—  Питання це риторичне. Можу вам сказати, що робота в цьому напрямі  ведеться  копітка,  і сподіваюсь, що вже дуже скоро вона принесе свої плоди. Є люди,

які у найближчому майбутньому можуть нам допомогти. Але поки на цю тему говорити зарано.

— Якщо аналізувати статистичні дані команди, неозброєним оком помітно, що якщо із захистом у вас усе більш-менш гаразд, то ось від нападу, мабуть, і досі очікують значно більшого.

— Маєте рацію. Розумієте, першочергово ми не мали ніякого постійного складу і лише награвали якийсь малюнок гри, якісь схеми. По суті, команда будувалася з руїн, а тому для футбольних естетів віднайти у новоствореному колективі   якусь   романтику  було важко.   Награвались  виконавці, це вже потім ми починали переходити на якусь більш розумну позиційну гру.

— Ну хоча б спортінтернат тішить, судячи з тієї кількості просто юних футболістів у вашому складі. Приємно, що ЦСКА чи не наймолодша команда усієї другої ліги.

— Авжеж. Отже, є у нас майбутнє, перспектива!  Інша справа, що інколи нам бракувало досвіду. Адже нормальна команда має будуватися за принципом поєднання досвіду і молодих талантів. Із першим у нас існують певні проблеми. Досвід, ясна річ, здобувається, але цей процес поступовий, а результат потрібен уже сьогодні.

—  Спочатку армійці на старті сезону не могли ніяк упіймати свою гру, а потім, із п'ятого туру, пішли 6 перемог поспіль, і вже серйозно заговорили про те,  що ЦСКА  повернеться до першої ліги...

— Ми справді відчули свою гру, стали   грати  більш   видовищно, але коли перейшли на гру у більш атакувальний   футбол,   нерідко стали пропускати стрімкі контратаки, через це і втратили найголовніше - результат.

—  Проблема нашої національної збірної - неможливість поєднання гри з результатом?

—  Так, хоча, звісно, кількома рангами нижче.

— Невдале продовження кампанії під зимовий антракт практично позбавило команду можливості реальної боротьби за путівку до першої ліги. Ви з цим згодні?

—  Ні. Ми боротимемось до кінця і, вважаю, що до першої ліги потрапити   цілком   реально.   Попрощалися з багатьма виконавцями, розраховуємо на конструкивне точкове поповнення.  Пошук нових виконавців триває.

— А яке наразі фінансове становище в клубі, чи регулярно виплачують зарплату?

—  Все стабільно і без затримок. Наше керівництво дуже відповідально і по-людськи ставиться до всього колективу і, незважаючи на якісь тимчасові труднощі, завжди намагається витиснути максимум можливого.

— А як справи зі стадіоном?

— Стадіону, як такого, у нас немає. Стадіон на Повітрофлотському - ласий шматок для людей іще більш серйозних та впливових, за нього ще точитиметься боротьба. Тренуємося ми на Лепсе, там, де тренується "Динамо-3". Мешкаємо на Олімпійській базі на 19-му кілометрі разом із "Арсеналом".

—  Якщо брати глобально, поклавши руку на серце, чого ви, команда  і керівництво клубу прагнете досягти?

—   Глобальних  планів  наразі, доки все вирішується, будувати не збираємось. Насамперед хотілося б, щоб повернулись до першої ліги. Вірю у світле майбутнє своєї команди.

Микита КРИЛОВ.