Представляю
вашему вниманию выдержки из интервью главного тренера винницкой «Нивы»
Богдана Блавацкого, данное пресс-атташе клуба Людмиле Ивашковской.
Коли і яким чином тренерський шлях привів вас до Вінниці?
Я завжди шукав команду, де б ставили високі цілі, де б було
взаєморозуміння між тренерським складом і, зокрема, між мною та
керівництвом клубу. Де була б хороша, сильна інфраструктура, нормальна
матеріальна база. В принципі, на сьогоднішній день, так склалася моя
тренерська доля, що у всіх командах (не рахуючи «Металург» Запоріжжя –
там була зовсім інша сфера роботи), де була поставлена задача, вона
була виконана.
Коли закінчився чемпіонат, я працював у «Поділлі» Хмельницький. (В мене
був 3-річний контракт), можна було залишитись там, але перший рік в
мене була задача – 3 місце, 2 рік – обов’язково долати вершину виходу з
2 ліги в 1-у. Ця задача була знята, відповідно, домовленості було
розірвано. Був варіант або поїхати за кордон у Польщу, або у Вінницю.
Просто до Польщі потрібно було їхати трошки швидше, а я не міг цього
зробити. Приїхав у Вінницю і в досить стислий термін ми з моїм
помічником Юрієм Володимировичем і Тарасом Гамарніком створили
боєздатний колектив. Результат, що ми напрацювали – ви бачите на
сьогоднішній день у турнірній таблиці. Якщо проаналізувати роботу в
Вінниці, на сьогоднішній день, такого взаєморозуміння, такого спокою
відносин між мною та керівниками клубу давно вже не було. У попередніх
командах відчувалась «натягнутість». Хтось вмішувався, щось диктував, а
тут покладаються на наш тренерський професіоналізм, знання психології,
знання предмету футболу і допомагають. Єдине, що хотілося б побачити –
кращу футбольну базу, тому що на сьогоднішній день, ті поля, на яких ми
тренуємось, не зовсім такі, які мають бути у команди майстрів. В цілому
ж, я думаю, цей аспект підтягнеться, тому що тільки при існуванні бази
можна побудувати якісну роботу. Я вважаю, що перспектива у Вінницького
футболу була, а буде - ще більшою.
