Тиждень
тому у Вінницькій пресі з’явилася інформація, що «Нива» припинила своє
існування. Як виявилося насправді, клуб таки існуватиме, але вже в дещо
іншому складі. Головний тренер команди Богдан Блавацький, його помічник
Юрій Гій та близько десяти легіонерів розірвали з клубом контракт.
Прокоментувати ситуація ми попросили екс-головного тренера команди
Богдана Блавацького.
— Богдане Ігоровичу, чому все таки вирішили залишити команду? —
Відповідаючи на ваше запитання, хотілося б розпочати з того часу, коли
я прийшов у «Ниву». Почалося все з розмови з молодим амбітним
президентом клубу Олегом Караванським, який прагнув повернути колишню
славу вінницької «Ниви». У першому ж сезоні роботи було завдання: якщо
вдасться, то боротися за вихід до першої ліги. Команда мала хорошу
інфраструктуру, діяли всі клубні ланки. Всі
домовленості з керівництвом клубу виконувалися, але лише до листопада.
З початком фінансової кризи багато що в клубі змінилося. В пресі
з’являлася інформація, що всі домовленості виконуються, заборгованості
перед гравцями немає, але насправді ситуація була дещо іншою. З
листопада по лютий гравці не отримували зарплати, також команда була
позбавлена преміальних за п’ять останніх ігор першого кола. Потім
виникли проблеми і з початком підготовки до другого кола. Планувалося,
що команда розпочне готуватися з 15 січня, потім зимові канікули
продовжили і в підсумку роботу ми розпочали лише 16 лютого. Ще
20 січня я зустрічався з президентом та директором клубу. На зустрічі
ми спільно обговорили умови нашої роботи та систему підготовки в умовах
кризи. Зокрема відзначив би наступні рішення: - якнайшвидше розпочати підготовку до весняної частини змагань; - хоча б в три етапи виплатити зменшену на 50% заборгованість перед командою; - у команді мав бути кваліфікований лікар та медикаменти; - команда погоджувалася отримувати 60% від зарплати; - хоча б один етап підготовки провести на зеленій траві; -
дозаявити гравців для виконання завдання підвищення в класі, й при
цьому не забувати провідних футболістів команди, таких як Паськів,
Веретинський, Луць, Чабан, Басараб, Драган. В
таких умовах, звісно, важко було втримати всіх у команді, але лише
завдяки хорошій робочій атмосфері, провідні гравці залишилися в команді. Коли
ж 16 лютого ми розпочали перший двотижневий збір після 80-денної паузи,
директор клубу заявив, що частково буде виплачена заборгованість по
заробітній платі. Але з нами так і не розрахувалися. Нічого
поганого не хочу сказати на адресу керівництва клубу. Олегу
Караванському варто віддати належне — він багато зробив для команди, з
ним легко працювалося, він ніколи не втручався в тренувальний процес.
Але одного дня він сказав, що йому важко одному утримувати команду і
він не зможе погасити заборгованості перед командою. Також додав, що
хто хоче, може залишити «Ниву». Близько чоловік забажали піти. Я
сказав, якщо до мене не має претензій, то я також залишаю команду. Просто
настала точка кипіння. У хлопців сім’ї, зобов’язання перед командою не
виконувалися. На сьогодні команда професійного рівня перетворилася на
клуб обласного рівня. В
умовах, які виникли в команді, виконувати поставлені завдання було
просто нереально. Багато основних гравців залишили «Ниву», а без
фінансових вливань, без зборів підвищитися в класі не реально. Тим
більше, що я знаю, що наші конкуренти готувалися набагато серйозніше. — Фінансове питання стало вирішальним? —
Ні. Ми готові були потерпіти, але й нашому терпіння настала межа.
Фінансів немає, готуватися мали лише у Вінниці, поїхати на спаринг теж
не могли. А після 80-денної паузи в таких умовах підготувати команду
майже нереально. Показником готовності став спаринг зі збірною командою
області, в якому ми поступилися 1:2. Я
амбітний тренер і звик працювати з командами, які вирішують серйозні
завдання. У Вінниці в таких умовах вирішувати серйозні завдання
нереально. — Тепер ви в пошуках нової роботи? —
Зараз багато тренерів безробітні. Я, звичайно, хотів допрацювати в
«Ниві», завершити почату справу — вивести команду у першу лігу,
попрацювати в першій лізі. Впевнений, що команда не загубилася б в
першій лізі, але обставини склалися інакше. Я
не маю претензій ні до директора клубу, ні до президента. Вінницькій
«Ниві» хочу побажати успіхів, дай Боже, щоб команда зайняла місце, яке
хоче. У команді залишилися хороші місцеві футболісти, бажаю їм
підвищитися в класі, хоча зробити це буде дуже важко. Олександр ТРАВЯНКА. | 
