Комсомольський «Гірник-Спорт» завершив першість на дев’ятому місці серед команд другої ліги групи «Б». Про те, як склався сезон для одного з молодих колективів східної зони третього за ліком в Україні дивізіону розповів його наставник Сергій Мурадян.

— Команда зовсім по-різному провела осінню і весняну частини сезону. Далося взнаки те, що узимку колектив поповнили нові люди, які просто не встигли зігратися. У другій половині першості пройшло лише сім-вісім матчів, а такого періоду замало, щоб на основі нього робити якісь висновки. Тільки-но у нас щось стало виходити, як уже довелося закінчувати змагання. А для того, щоб зробити нормальну команду потрібно не п’ять-сім ігор, а роки. Тому й результат вийшов таким, яким ми не задоволені. Втім, перспективи розвитку команди ми бачимо.
 

Щиро сподіваюся, що футбольні керівні органи ухвалять виважене рішення стосовно календаря. Особисто наш клуб воліє, аби у другій лізі в одній групі було не менше 18 команд. Як це було раніше. Зрозумійте, сім матчів за одне коло — це навіть менше ніж у змаганнях Дитячо-юнацької футбольної ліги. Виходить так, що ми півроку (від листопада до квітня) відпочиваємо і тренуємося лише для того, щоб півтора-два місяці грати. Це ж безглуздо!
 

— Як проявили себе новачки, які з’явилися під час зимового антракту?

— Розпочали весну сиро. Лише на п’ятій-шостій грі почали знаходити взаємозв’язок зі «старожилами». Та, знову ж таки, забракло часу, щоб команда набрала ходи. На когось ми розраховували більше, хтось не виправдав сподівань. Ніхто ніколи не надасть стовідсоткової гарантії того, що гравець, якого придбає клуб, обов’язково заграє і розкриється у повній мірі. Особливо, це стосується команд другої ліги. Молоді хлопці ще дуже нестабільні.
 

— Змістом гри вашої команди залишилися задоволені?

— Перші матчі навесні вийшли вкрай невдалими, а ось наприкінці змагань наші підопічні нас порадували. Чому так сталося — сказати важко. Можливо, тому, що спочатку грали з лідерами. Ми дуже хотіли на фоні сильних команд перевірити свої можливості, але стартові чотири гри програли. Не можу сказати, що ми поступилися по грі чи в плані тактики, але в атакувальній ланці не вистачало гостроти. Тому й програли. А ось у матчах із командами нашого рівня ми досить непогано виглядали. Думаю, якщо ми продовжуватимемо грати з таким само настроєм, то хороший результат буде не за горами. Хотілося б у це вірити.
 

— Вам доводилося укомплектовуватися недорогими гравцями, вільними агентами?

— Так. Майже уся друга ліга так укомплектовується — і молодими футболістами і вільними агентами. Багато юнаків приходять з дитячих шкіл, є ті, хто зацікавлений у хлопцях, грошей великих не просять, а коли юний футболіст заграє, вистрілить, то звісно, певні кошти перераховуються дитячо-юнацькій школі. Нині у другій лізі мало хто купує футболістів за дорого.
 

— У вашій команді вихованці здебільшого західного регіону — з Тернополя, Чернівців…

— Ні. У нас є гравці з Донбасу, центральної України, Харкова. Це хибна думка. Звісно, є хлопці з Західної України, Володимир-Волинського, Тернополя, Хмельницького, зі Львова, їдуть з усієї України.
 

— Ви самі переглядаєте новачків чи довіряєте у цьому питанні своїм помічникам?

— Буває по-різному. У нас є помічники, які працюють суто по західному регіону, часом агенти телефонують, багато звертається тренерів з дитячо-юнацьких шкіл. Зазвичай, пропонують юнаків 17-18 років. На даний момент пропонують гравців 1994 року народження. Рекомендують їх як непоганих гравців. Вони всі нібито непогані, але треба, щоб вони й результат давали. А то потім виходить так, що вдома, при своїх же уболівальниках осоромлюємося. Коли на полі десять гравців лише молодих, то важко досягти якогось позитивного результату. За прикладом далеко ходити не потрібно: подивіться на Запоріжжя чи Дніпропетровськ, де грають «Металург-2» та «Дніпро-2». Цим командам поки що рано досягати якихось результатів.
 

— Яке над завдання перед командою ставить керівництво клубу — надати гравцям досвіду і практики, щоб потім продавати їх у команди вищі за рівнем?

— Такої мети у нас немає. Ми працюємо над тим, щоб вирощувати молоді таланти. Поруч з нами, наприклад, «Ворскла» є, для якої ми готуємо кадри. Спеціально конвеєр для продажу футболістів ми не робимо, хоча, звичайно, хочеться, щоб наші вихованці грали і у прем’єр-лізі і в національній збірній. Наприклад, сьогодні у нас є кілька гравців, які невдовзі будуть стукати у двері першої ліги. Водночас, ми б хотіли працювати не лише на підсилення чужих команд, а й послужити на благо свого міста, Комсомольська. Щоб порадувати грою і результатами своїх вболівальників.
 

— Вам доводиться працювати переважно з молодими футболістами. Психологічно не важко?

— Важко. Кожні півроку доводиться усе повторювати. Самі розумієте навчити нову людину усім тактичним постановкам, як грати так, щоб усі працювали як годинники. А коли приходять по п’ять-щість новачків, то це дуже важко, але це — наша улюблена робота. Прем’єр-лізі легше: вони купують двох-трьох новачків, у другій лізі це не так. Хтось приходить, хтось — йде. Йдуть за різних причин. Звичайно, є хлопці, які пробують свої сили у першій лізі, прем’єр-лізі, дублях.
 

— До вас приходять гравці, які починали з ДЮФЛ, аматорів. У вас є можливість бувати на дитячо-юнацьких турнірах?

— Так, обов’язково. Щороку я їжджу на фінали змагань. Скоро у Нікополі виступатимуть гравці 1994 року народження. В області є багато хлопців, когось рекомендують знайомі тренери. Здебільшого телефонують тренери, запрошують на чемпіонати, потім хлопці приїжджають до нас, ми дивимось на них у процесі тренування, робимо ігри між собою. Коли юні футболісти виходять з ДЮФЛ і приходять у великий футбол, звичайно, багатьом важко. Той хто виживає, може піти далі, але багато хто на цьому зупиняється. Тут є багато факторів, підводних течій. Великий відсоток юнаків зупиняється і починає деградувати.
 

— Зараз у вашій команді грають Козін, Малиночка, Монаков. Це досвідчені гравці, дехто пробував свої сили у вищій лізі. Ці лідери випрадали ваші сподівання?

— У Козіна перелом пальця, тому я його особливо не помітив, Миколу Монакова доводилося ставити крайнім нападником, серед інших він виглядав непогано. Коли ми почали пробувати різні варіанти — закінчувався чемпіонат. У повній мірі він ще не розкрився. Щодо нього ми ще не зробили певних висновків. Монаков прийшов до нас як лівий захисник, ми його використовували як лівого нападника, у нього висока швидкість. Він ще не досвідчений гравець, йому важко перелаштовуватися з флангу на фланг. Наскільки відомо, він їздив на перегляд до Харкова, скоро має повернутися і повідомити чи він їде чи залишається.
 

— А Михайло Кир’янов — гравець, який починав у Комсомольську, виступав з інші команди, потім знову повернувся, що скажете про нього?

— Риба шукає де глибше, людина — де краще. Очевидно, в інших командах були кращі умови. У нас він не розкрився. На жаль, ми з ним розпрощалися. У нього мала народити дружина. Зараз він шукатиме для себе щось краще.
 

— Є гравці, які грали у вашому клубі досить довго, наприклад, Кондрашов — п’ять років, він ще гратиме?

— Він теж хоче спробувати свої сили на більш високому рівні. Мені, як тренеру, здається що в нього ще недостатньо сил. Розум, техніка у нього є, а сил ще не вистачає. Контракт у нього закінчився, ще подивимось що зможемо один одному запропонувати. Спочатку вислухаємо його, що він захоче. Можливо, він захоче спробувати свої сили у іншому клубі. Швидше за все він залишиться і продовжить гратиму нас.
 

— А ті, хто до Комсомольська грали у «Олімпіку», «Кремені», тобто є гравці, які можуть повернутися у т команди і залишити «Гірник-Спорт»?

— Все можливо. Сьогодні вони тут, а завтра — там. Поки можна заявлятися вони пробують, виїжджають, їздять по всій Україні, шукають де краще. Я не вважаю, що це добре, але тим не менш…Хтось повертається, хтось залишається, дехто йшов на рік потім повертався. Таке життя.
 

— Ви можете сказати, що за ці півроку гравці змужніли, набралися досвіду, можливо, хтось відчув друге дихання?

— Кожен по-різному розуміє слово «змужніти». Я вважаю, що змужніти значить скласти гідну конкуренцію дублю, прем’єр-лізі, першій лізі. Це прогрес. Потенціал є. У нас в команді є футболісти, які можуть дорости до непоганих футболістів. Багато залежить від них.
 

— Що скажете про Владислава Середу? Він взагалі не грав, а тепер почав грати.

— В середині чемпіонату вже стояло питання залишати його чи ні. Владислав нападник, але у нього мало що виходило. Потім він забив гол, не забив пенальті, почав створювати гольові моменти, з’явилась агресія. Подивимось як він прогресуватиме. П’ять-шість ігор для молодих футболістів це дуже мало, це ніщо.
 

— Сергію Вардкесовичу, якими будуть найближчі плани на новий сезон?

— Не форсуватимемо подій, не поспішатимемо з навантаженням, проводитимемо контрольні ігри, придивлятимемось до новачків.